Прогнозування довговічності лонжеронів каркасу основи автобуса в проблемних місцях

Анотація

В роботі наведено результати оцінки довговічності основи каркасу кузова в проблемних місцях. Результати були отримані за допомогою моделювання в середовищі Solidworks  2018 та при аналізі пошкоджень каркасів кузовів автобусів громадського транспорту на основі довготривалої експлуатації за даними експлуатуючих організацій. Встановлено, що до таких пошкоджень відносять корозійні та втомні руйнування каркасу основи та інших елементів каркасу кузова. На основі аналізу діяльності експлуатуючих організацій встановлено, що автобус стає на відновлювальний ремонт при руйнуванні основи, оскільки подальша експлуатація неможлива. Встановлено, що основною проблемою, що унеможливлює експлуатацію автобуса є структурна корозія у поєднанні із накопиченням втомних руйнувань під дією знакозмінних циклічних навантажень. Виявлено причини, що впливають на характер пошкоджень та швидкість їх утворення: несвоєчасне поновлення антикорозійного захисту та відсутність обробки скритих порожнин, дороги низької якості та високі швидкості руху по цим дорогам, періодичні перевантаження понад допустимої величини. Пошкодження каркасу основи, в більшості випадків, виникають поблизу кріплення елементів підвісок та в місцях перепаду підлоги (особливо в автобусах типу «low-entry» з низькопідлоговими накопичувальними площадками в задній частині автобуса). Великі навантаження на задню площадку автобусів вітчизняного виробництва «Атаман» А092Н6 в години пік, враховуючи те, що на задній площадці місця тільки для пасажирів, що стоять, призводять до утворення магістральних втомних тріщин. В результаті такої експлуатації по дорогам низької якості втомне руйнування відбувається приблизно через 210 тис. км,  при терміну експлуатації 2 роки. Обґрунтовано, що для прогнозування утворення втомних тріщин та відповідно запобіганню їх утворенню не достатньо  тих результатів які були отримані в умовах нестабільного руху в умовах реальної експлуатації. Представлені результати моделювання, які  показують кількість циклів до руйнування та виконано порівняння із реаліями експлуатації, на основі яких пояснено утворення осередків зародження втомних тріщин та розроблено рекомендації щодо запобігання розвитку корозійного розтріскування.